Тематичний напрям 5

Тематичний напрям 5.

Роль громадсько-політичних утворень у забезпеченні стабільності в державі 

УДК  061.213:329.78

РОЛЬ МОЛОДІЖНИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАБІЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ

Коваль Ганна Володимирівна,

к. політ. наук,    доцент,

докторант Чорноморського

державного  університету

імені Петра Могили м. Миколаїв 

Україна традиційно знаходиться в центрі глобальних та регіональних політичних і економічних процесів. Завдання забезпечення її поступального, стійкого розвитку і безпеки вимагає ефективної і адекватної реакції на сучасні виклики, досягнення національної конкурентоспроможності в усіх сферах. Процеси демократизації та інтеграції України до європейського та світового співтовариства зумовили необхідність переходу від пасивної, виконавської життєвої настанови, яка нещодавно домінувала в масовій свідомості, до активної, самостійної позиції. Молоді, як соціальній групі, найбільш схильній до інновацій і найменше скутої стереотипами минулого, здійснити подібний перехід значно легше, ніж старшому поколінню.

У вітчизняній державно-управлінській науці над формуванням та розвитком молодіжних громадських об’єднань та їх роллю в державній молодіжній політиці працювали:  В.Головенько, М.Головатий, О.Корнієвський. На особливу увагу заслуговують праці І.Ільїнського, В. Криворученка, А. Ковальової, Т. Ісламшіна, О.Карпенко та І. Ламанова, В. Кудінова та інших.

Перед молоддю відкриваються можливості самостійної інтерпретації соціальної дійсності та вибору способів дій, стилю життя, які, на її думку, є найбільш адекватними суспільним змінам. У політичній сфері молодь здатна здійснити значну підтримку новообраного політичного курсу, сприйняти західні демократичні цінності з урахуванням власних унікальних національних традицій, виступити не тільки об’єктом, але й активним суб’єктом молодіжної політики, а також впливати на хід подій, що відбуваються в нашому суспільстві.

Провадження державної молодіжної політики не може бути успішним без врахування політичних традицій та настроїв у молодіжному середовищі, що існують у різних регіонах і на які вказують численні соціологічні дослідження, діяльність молодіжних організацій, результати голосування на виборах тощо. Творчий потенціал і соціальний ресурс молоді є одним з найважливіших основ модернізації суспільства. В умовах нових світових впливів (дружньої до молоді держави) назріла гостра необхідність посиленої уваги до молоді з боку держави, розробки системного, ретельно вивіреного, науково обґрунтованого і довготермінового плану дій, результати якого стануть відчутні в близькій перспективі.

Молодіжна політика України є системною діяльністю держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Вона поширюється на громадян України віком від 14 до 35 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян.

Відповідно, молодіжна політика України є одним з напрямків діяльності держави, націленим на створення правових, економічних і організаційних умов і гарантій для самореалізації особистості молодої людини й розвитку молодіжних об'єднань, рухів та ініціатив, на формування у молодих громадян патріотизму й поваги до історії й культури свого народу й дотримання прав людини. Молодь найбільш адаптована до сучасних соціально-економічних і політичних умов.

Молодіжна політика – це механізм, за допомогою якого держава вступає у взаємовідносини з молоддю, сприяє її соціалізації. Як зазначає М. Головатий, «державна молодіжна політика є одним зі специфічних і пріоритетних напрямків діяльності держави, її органів з метою створення певних умов і соціальних гарантій для соціального становлення та розвитку молодих громадян, їх щонайповнішої самореалізації як в особистих, так і у суспільних інтересах» [1; ].

Проблемам забезпечення стабільності держави, формування та реалізації державної молодіжної політики, участі молоді, молодіжних об’єднань у процесах державотворення, розвитку громадянського суспільства присвячено праці українських вчених, а саме: В.Головенько аналізує молодіжний рух української діаспори [2], М.Перепелиця приділив увагу структурі, функціям, механізмам реалізації державної молодіжної політики, а також висвітленням досвіду впровадження, намагався окреслити шляхи вдосконалення державної політики стосовно молоді на місцях [3], Ю. Галабурда досліджував історію становлення недержавного сектора в Україні, що тісно пов’язана з громадськими рухами та молодіжними організаціями, які виникали в різні часи та в різних державах [4].

Важливим чинником забезпечення стабільності держави та ефективної реалізації молодіжної політики є діяльність молодіжних громадських організацій, як важливого елемента політичної системи українського суспільства. Українська молодь  повинна брати активну участь у розробці молодіжної політики, яка  є основою її існування. Саме тому, співпраця органів державної влади із молодіжними організаціями є основним механізмом у здійснення державної молодіжної політики.

Громадські організації – це масові об’єднання громадян, що виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою. У громадському об’єднанні молодій людині надається можливість освоїти нові соціальні ролі, стати суб’єктом права й громадської активності, набути досвіду самостійної роботи й відповідальності за її результати.

Держава забезпечує право молоді на створення молодіжних громадських організацій — об’єднань молодих громадян. Обов’язковою статутною вимогою таких організацій є припинення членства в них при досягненні певного віку. Молодіжні громадські організації та їх спілки не можуть утворювати та вступати у виборчі блоки. Членські внески і добровільні пожертвування, отримані від юридичних чи фізичних осіб, що спрямовуються на здійснення статутної діяльності молодіжних громадських організацій та їх спілок, не є об’єктом оподаткування. Молодіжні громадські організації беруть активну участь у підготовці та прийнятті рішень з питань державної молодіжної політики, а також залучаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування до розроблення і обговорення проектів рішень з питань державної молодіжної політики.

Молодіжні громадські організації характеризуються різноплановими напрямками діяльності і політичними уподобаннями. До молодіжних громадських організацій належать також об’єднання громадян та фонди, основними статутними цілями яких є розв'язування молодіжних проблем і сприяння соціальному становленню та розвиткові молоді. Органи громадських молодіжних організацій мають право вносити пропозиції з питань соціального становлення та розвитку молоді до органів місцевого самоврядування.

Доцільно також зауважити на тому, що регіональні молодіжні громадські організації поширюють свою діяльність на один або декілька регіонів. Регіональні молодіжні громадські організації є менш потужними, але досить ефективними в межах обраного регіону через обізнаність ними місцевих особливостей. Державна молодіжна політика, яка визначає спільну основу для регіональної політики стосовно молоді на місцях, має враховувати ті відмінності, за якими розвивається конкретний регіон та надавати можливість місцевим органам влади вносити зміни до запропонованого курсу для оптимізації регіональних і державних програм на державному рівні.

Українські молодіжні громадські організації характеризуються різними політичними уподобаннями та напрямками діяльності. Так у праці українського вченого Ю. Галабурди «Молодіжний недержавний сектор у контексті становлення громадянського суспільства в Україні» надається цікавий статистичний матеріал з приводу основних напрямків діяльності молодіжних громадських організацій в Україні. Досліджується історія становлення недержавного сектора в Україні, що тісно пов’язана з громадськими рухами та молодіжними організаціями, що виникали в різні часи та в різних державах [4].

На сьогодні актуальним є пошук шляхів вдосконалення правового регулювання діяльності молодіжних організацій. Саме молодіжні громадські організації за нових життєвих реалій стають чи не єдиним посередником між державою та молоддю (молодою людиною віком від 14 до 35років є майже кожен п’ятий житель України), створюють умови та гарантії для реалізації творчого потенціалу молоді, як у її власних інтересах, так і в інтересах всього суспільства. Вони зосереджують суспільно активну, свідому молодь, яка здобуває завжди необхідний досвід управлінської, організаційної, кадрової та іншої роботи. Люди, що мають таку підготовку, є досить перспективними у майбутньому і можуть стати лідерами нової генерації.

Таким чином, для ефективного здійснення молодіжної політики, забезпечення стабільності в країні держава повинна залучати молодіжні громадські організації до процесу прийняття важливих політичних рішень, надавати та контролювати бюджетні кошти для підтримки молодіжних ініціатив.

Література:

1.                       Головатий М.Ф.Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення / Головатий М.Ф. – К.: Наукова думка, 1993. – 236 с.

2.   Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). – К.: Український ін – т соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. –  242 с.

3.       Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХІ ст. / Укр. НДІ проблеми молоді. - К.: А.Л.Д., 1997. – 158 с.

4.       Галабурда Ю. Молодіжний недержавний сектор у контексті становлення громадянського суспільства в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. – 2001. – № 2. – С. 14 – 17.

5.       Кулік В. та ін. Молода Україна: сучасний молодіжний рух та неформальна ініціатива. – К.: Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000. – 460 с.